В універі мене мали б навчити багато корисного.  І до цього корисного мала входити ця книга. За декілька годин можна було б дізнатися те, що я сама вимучувала роками. Ех, безтолкова освіта.

Тепер розкажу, що я дізналася нового про візуальне представлення інфи крізь призму вже існуючого аналітичного досвіду. Одразу скажу, що віднеслась до книги скептично, бо часто вважаю себе вже і так дуже крутою. Мушу визнати, що до 80% корисностей дійшла сама, але цих 20% однозначно мені не вистачало для цілісного уявлення світу інтерпретації даних.

Перша неймовірно здорова й доречна думка:

«Щоб полегшити життя читачам, давайте як заголовок діаграми використовувати ідею, яку ми хочемо виразити за допомогою діаграми.»

Тобто:

Тепер до основного. Є у вас дані. Їх треба красиво, а головне зрозуміло, представити для публіки.

Який тип діаграми вибрати? А дивлячись який у вас тип порівняння даних:
Компонентний — відсоток від цілого.
Позиційний — розміщення об’єктів.
Часовий — зміни в часі.
Частотний — об’єкти в інтервалах.
Кореляційний — залежність між змінними.

А тепер дивимося на цей розумний малюнок і бачимо відповідь на своє питання:

Хочу зауважити, що в короткому викладі, це «не понятно, но здорово». А пан Желязни пропонує вправи, що дозволяють швидко проникнутись філософією представлення скучних цифр в цікавому світлі. Я вправи не робила, бо думаю, що і так крута. Насправді, ця табличка дозволяє структурувати підхід, а не тицяти в Екселі на першу попавшуся діаграму.  В мене була інтуїція, а тепер є структура.

Ще дві нові й цікаві для мене думки:

«Діаграми – це наочні посібники, допоміжні матеріали, але аж ніяк не заміна письмового та усного слова.»

«Зверніть увагу, що у всіх лінійних діаграмах, гістограмах і графіках з накопиченням необхідно розміщувати найважливіший компонент безпосередньо у осі, оскільки тільки при такому розташуванні їх можна акуратно порівнювати.»

О работе фрилансеров ходит много мифов. Их культивируют либо биржи фриланса, либо те, кто зарабатывает на околофрилансерской теме. Если верить всему что говорят, то можно подумать, что быть фрилансером просто сказочно и нужно скорей сбегать из неудобного офиса к себе домой. Многие утверждения по поводу фриланса я могу назвать мифами и предлагаю ознакомится с ними:

1. Фрилансер — свободный человек, который сам выбирает что и когда ему делать. Никакой свободы у фрилансера нет. У него как и офисного сотрудника есть сроки и обязательства. Поэтому вся свобода, которой он обладает — это начало времени работы.

2. Фрилансер — сам выбирает с кем ему работать. Наверное один из самых известных мифов. Фрилансер выбирает только интересные проекты (в случае, если фрилансер дизайнер, то это проекты, где можно проявить незаурядный полёт фантазии). На самом деле фрилансер ничего не выбирает, в большинстве случаев надеется, что выберут его. И только самые стойкие за многие годы кропотливой работы могут «выбирать»  себе клиентов. Если говорить точнее, фрилансер просто продолжает работать с тем, с кем ему работать было комфортно.

3. Фрилансер имеет много свободного времени. Договоримся, что свободное время — это то время, которое фрилансер не посвящает работе добровольно. Иначе под «свободным» можно будет понимать время, в которое фрилансер ищет работу или ждёт заказа. Так вот свободного времени у настоящего фрилансера не так и много и выделить время не всегда удаётся,  так как большинство фрилансеров вряд ли добровольно откажутся от нового проекта. Кто-то из-за страха не получить следующий заказ, кто-то из-за вечной нехватки денег.

4. Главное для фрилансера активность в сети. Понятно, что некая активность в сети нужна, так как удалённое общение и есть основной канал поиска клиентов, но тысяча плюсиков на бирже фриланса или 1000 друзей в соц сетях — это не гарантия постоянного потока работы. Есть еще множество других условий, каждое из которых, по отдельности, не есть гарантия работы.

5. Фрилансер заработывает больше чем офисный работник. Наверное самый распространённый миф. Объяснение простое — мол фрилансер может больше времени работать, чем офисный сотрудник. Плюс ко всему, фрилансер может устанавливать любую цену за свои услуги. Однако надо практике фрилансер не всегда выбирает сколько ему работать, а обычно соглашается на предложенные условия (цены это тоже касается).

6. Фрилансер — это успешный человек. Тут стоит для себя разобраться чем меряется успех. Если для вас успех — это добится определённого среднего постоянного уровня доходов и вы этого добились, то я могу вас поздравить. Если мы говорим, что успешным может считаться человек, доходы которого постоянно увеличиваются и при этом в увеличении доходов и отработанных часов нет прямой зависимости, то здесь нас ждёт разочарование. Для фрилансера это невозможно. Да и вообще, как можно говорить про успех, если в 99% случаев люди, которые были недовольны работой в офисе сменили условия работы.  То есть, грубо говоря, были неудачниками  в офисе, стали неудачниками дома. Говорю о том, что оставить заработную плату никак нельзя назвать успехом.

7. Фрилансер может работать в любой точке мира. Могу сказать, что распространённость этого мифа так же велика как и мифа номер 5. Но не стоит обманывать себя. Представим себе нормальную ситуацию, когда руководитель какого-нибудь лондонского рекламного агентства даже и не подумает сотрудничать  с фрилансером из Луганской области. Фриланс — это просто удалённая работа, часто в пределах одного города. Не стоит  себя тешить мифами.

8. Быть фрилансером легко и безопасно. Теперь давайте подумаем о таких простых вещах как налоги, медицина и рабочее место. С налогами кажется, что всё просто, выбрал упрощённую систему налогообложения и никаких проблем. Однако каждый фрилансер считает свои доходы и расходы. Поэтому здесь важно понимать, что налоги могут отнимать больше денег чем расходы на обеды и транспорт до бывшего офиса. Для многих начинающих фрилансеров это важно. С медициной тоже не всё просто. Если в офисе вы, можете отпроситься к врачу, то дома отпрашиваться будет не у кого. Поэтому поход к любому врачу — это событие в жизни фрилансера. Рабочее место заслуживает вообще отдельного блога,  так как это в любом случае затраты. Это может быть ваш дом или квартира, может быть съёмная квартира или съёмный офис, может быть место в студии на время проекта. Вариантов масса и нет идеального.

9. Каждый успешный фрилансер со временем открывает веб-студию. Здесь важно понимать, что студия — это бизнес и фриланс тоже бизнес и это разные вещи, это не одно, которое перетекает в другое. Два разных занятия, но с разными рисками и ответственностью.  Переформулирую миф: «Каждый продавец семечек становится владельцем агрохолдинга».

Мифы наверное можно продолжать. Но надо понимать, что мифы есть потому, что людям нужно в них верить. Очень тяжело трезво оценивать ситуацию в которой сам находишься, легче поверить в миф. Но мифы не означают, что фриланс это плохо и не прибыльно, но про это позже.

Продовжуюючи тему зручності сайтів для споживачів хотілося би поговорити про SEO-оптимізацію. Як і в кожній професії, сєошні спєци буває халтурять. Чим це спричинено? Переважно, недостатньою кваліфікацією або бажанням зекономити свої зусилля.

Інколи подивишся на такі сайти і не розумієш як на головній сторінці сайту не людський тест для
улюбленого споживача, а насичене ключовими словами машино орієнтоване послання. А воно
ж розраховане на опечатки, суржик і всяку таку біду. Якось я спитала директора однієї чудової
компанії: «Навіщо?». Бо якщо пошукова система не видасть мій сайт, то й споживач його не
побачить. Але навіщо споживачу їсти страву приготовану для пошуковиків?

Пріоритетність:

1. Інформація для споживача;
2. Дизайн;
3. Іноформація для машин.

Я починала працювати в маленькій милій компанії. Компанію створювало троє людей. На них (точніше на нас) все трималося, як на слонах.

Моя праця базувалася виключно на емпіричному методі. Як це зробити, ніхто з нас не знав. Ми пробували.

З часом в мене появилася система, що значно спрощувала мою роботу з тимчасовими найманими працівниками. Над створенням кінцевого варіанту презентацій я пройшла шлях від різнобійних  страшкуватих картинок і щоразу різних шрифтів до підходу на основі модульних сіток і впорядкованої роботи із фірмовим стилем. Ми побудували ідеальну структуру сайту, яка покупцю б дала можливість отримувати тільки корисну інфу.

Коли я залишала посаду, я намагалася передати всі свої знання і надбання наступниці. Тепер з найманими працівниками аврал, презентації кособокі, а на сайт пустили сєошників в поганому сенсі слова.

До чого вся ця лірика?

До того, що зараз моя наступниця шукає відповіді на ті питання, на які вже я відповіла. Вона заново винаходить велосипед. Б’ється головою об стіну, як це робила я свого часу.

Мораль яка?

Знання дуже важко систематизовувати в малій компанії. А ще важче їх  використовувати. Є завдання – бажаний кінцевий результат. Немає формалізованого процесу праці, набору певних дій, які б гарантували успіх. Отак і буде все по колу, новий працівник – новий велосипед.

Зіткнулася з тим, що люба SEO-контора вважає святим ділом займатися інтернет-маркетингом. Мотиви зрозумілі, SEO всіх дістало, краще використовувати щось престижно-незнайоме.

В реалі прийнято (особливо в нерозвинутій провінції) маркетинг ототожнювати з рекламою. При цьому забуваємо про весь комплекс маркетингу: формування ціни, розробка товару/послуги, просування товару (вже в тому числі рекламу), місце просування. От всі дружненько наваяли якусь дорогезну, безкорисну штуку і продається вона в підвалах, а маркетолог має підвищувати продажі цього за допомогою самої тільки реклами. А щоб відділ маркетингу взяв участь у розробці цього, з дозволу сказати, продукту, так це гріх.

В онлайні теж спотворене уявлення про маркетинг. З чого всі взяли, що маркетинг в інтернеті має означати геть інше чим в реалі? Невже  машини в інтернеті стають трамваями? А корови – козами?

Інтернет – це лише канал просування, дуже особливий, неповторний, з широкими можливостями, але все-таки лише канал.  Навколо цієї діяльності утворилося багато сателітних занять. Це і спричинило плутаницю. Якісь суттєві економічні і не дуже блага ми можемо отримати тільки в реалі.